Визначення оптимального співвідношення компонентів у суміші магнезіальний цемент: затворювач

Анотація

Постановка проблеми. Наочне уявлення про механічну міцність як чистого магнезіального каменю, так і каменю із заповнювачами за різних співвідношеннь компонентів дають трикомпонентні діаграми. В лабораторії оздоблювальних робіт [1] з вивчали залежність міцності від співвідношення MgO до розчину MgCl₂ різної концентрації. Міцність  – R_{розтяг. 28} збільшується з підвищенням щільності розчину і підвищенням відношення вмісту MgO до розчину MgCl₂ від 0,5 до 1,6. Аналогічні результати були отримані С. І. Кілессо [6] під час затворення магнезіального цементу розчином сірчанокислого магнію. Мета статті. Визначити оптимальне співвідношення компонентів у суміші магнезіальний цемент : затворювач та провести порівняння структур магнезіального каменю, який утворюється за взаємодії магнезіального цементу і бішофіту з різною щільністю, але сформованих однаковими новоутвореннями. Висновок. Розроблена композиція на основі випаленого за 970 °С в електричній печі типу СШОЛ магнезиту і розчину MgCl₂ підвищеної концентрації (ρ = 1,28 г/см³) може бути використана як матриця для виготовлення будівельних виробів різного призначення. Підвищення щільності розчину MgCl₂ від ρ = 1,18 г/см³ до ρ = 1,28 г/см³ підвищує швидкість гідратації суміші на 10–20 % (табл. 3). Підвищення щільності затворювача до ρ = 1,28 г/см³ зменшує відсотковий вміст у камені Mg(OH)₂ в різні строки твердіння, від 5 до 8 разів, тобто від 32 % до 4 % (в 28-доб. віці) (табл. 4). Кількісним методом рентгенофазового аналізу визначено, що при підвищенні щільності бішофіту до 1,28 г/см³ у камені утворюється 5MgО·MgCl₂·13H₂О більше від 1,68 до 2,5 раза, a 3MgО·MgCl₂·11H₂О від 3,85 до 13 разів більше, ніж у структурі, утвореній цементом і бішофітом з ρ = 1,18 г/см³ (табл. 3). В непрореагованому залишку ≈ 13 % складає форстерит, а решту – MgO, але до 28-ї доби твердіння суміші цементу з бішофітом ρ = 1,28 г/см³ установлено, що оксиду магнію практично не залишається і тому на коржах відсутні навіть волосяні тріщини, на відміну від зразка каменю на цементі і бішофіті з ρ = 1,18 г/см³, де спостерігались наскрізні тріщини. В структурі магнезіального каменю, утвореного цементом і бішофітом з ρ = 1,28 г/см³ до 28-добового твердіння кристалізується приблизно удвічі більше пентооксигідрохлориду, і більше ніж у 10 раз більше триоксигідрохлориду, ніж у структурі каменю на цементі і бішофіті з ρ = 1,18 г/см³, що відображається на різниці в показниках міцнісних характеристик (табл. 4), хоч і не пропорційно. Водостійкість обох структур менша за нормативні вимоги  (≤ 0,8), тому для підвищення Кр в подальшому, необхідно в складі суміші цементу з розчином MgCl₂ ρ = 1,28 г/см³ вводити спеціальні модифікатори (табл. 5).