Особливості реалізації громадських функцій у просторовій структурі загальноміських центрів

Анотація

Постановка проблеми. Змінені останніми роками характеристика та параметри організації громадських функцій створюють передумови до якісного перевлаштування просторово-планувальної структури загальноміських центрів. Вплив зовнішніх факторів на розвиток матеріально-просторового середовища
і виникнення при цьому проблемних аспектів просторової структури міських центрів зумовлюють необхідність пошуку нових форм організації громадського простору поліфункціонального призначення.

Мета статті ‑ визначити сучасні рівні та форми просторової реалізації громадських функцій та проблемні аспекти, пов'язані з їх улаштуванням.

Виклад основного матеріалу. За характером просторової реалізації та часом існування загальноміські функції пропонується поділяти на стаціонарні, періодичні та тимчасові. Стаціонарний характер становлять фіксовані у просторі, функції, є результатом особливості морфології простору чи функції, що привнесені одним або групою функціональних об'єктів простору. Періодичний характер визначається функціями, що виникають із певною частотою і визначеним часом існування. Тимчасовий характер складають загальноміські функції, пов'язані з реалізацією нерегулярних масових заходів або присвячені певним календарним датам. Поряд із характером просторової реалізації, громадські функції мають градацію за територіальною потужністю їх улаштування. Виділяються такі рівні потужностей: а) локальний – існує у визначеній ділянці простору або завдяки функціональному елементу, що привносить функцію у простір із певним коефіцієнтом, б) розосереджений у площині всього просторового об'єкта, в) рівень потужності функції, що може займати декілька просторових об'єктів та поширюватись між ними. З урахуванням сучасних параметрів реалізації громадських функцій визначаються три основні вектори проблем просторової структури загальноміських центрів: функціональні, композиційно-планувальні, нормативно-ресурсні.

Висновок. Набуття динаміки у формах та рівнях просторової реалізації громадських функцій вступає у протиріччя зі сформованим матеріально-просторовим середовищем міста і, відповідно, спричиняє конфлікти збалансованого функціонального насичення просторової структури загальноміських центрів. Відзначається певний ступінь інерції, що характеризує відставання матеріально-просторового середовища загальноміських центрів відносно рівня завдань, які висуваються зміненою якістю громадських функцій.