Аналіз значущості зацікавлених сторін проекту

Анотація

Успіх чи провал проекту найчастіше залежить від факторів, що відносяться до середовища в оточенні проекту і які знаходяться поза зоною прямого контролю менеджера проекту. Як відомо, на сьогоднішній день в середовищі українських проектних менеджерів одними з найбільш обговорюваних тем є моделі і теорії, що стосуються зацікавлених сторін. Вже давно відомо, що найкращих результатів досягають ті проекти і організації, які максимально повно враховують вплив зацікавлених сторін і компетентно вибудовують свою взаємодію з усіма своїми зацікавленими сторонами, ніж створюється цінність для всіх сторін, а не тільки для акціонерів. При цьому класичні механізми управління зацікавленими сторонами, взяті з стратегічного менеджменту, не можуть бути трансльовані в менеджмент проекту, так як проектне управління носить скоріше тактичний характер і вимагає швидких, активних дій і настільки ж оперативного управління зацікавленими сторонами. Організації швидше домагаються успіху, коли вони співвідносять свої внутрішні ресурси і можливості з потребами зовнішнього оточення (зацікавлених сторін). При цьому вплив зацікавлених сторін на результат і успіх проекту істотно вище, ніж в корпоративному управлінні, так як проекти кінцеві, господарська діяльність в них більш інтенсивна. Кількість моделей для вимірювання успіху проекту дуже велика. Однак, практично всі вони, сконцентровані тільки на самій організації і споживачі, замовнику і команді проекту, що автоматично знижує саму можливість успіху проекту. З точки зору авторів, більш доцільно оцінювати успіх проекту з точки зору різних зацікавлених сторін, де результуючим показником є ступінь їх загальної задоволеності. Така логіка розширення факторів, що визначають успіх проекту, призводить до розуміння того, що найбільш доцільно оцінювати успіх проекту з позицій всіх зацікавлених сторін, аналізувати їх, балансувати їх інтереси і управляти ними. В результаті проведених досліджень була позначена проблема побудови моделі впливу проектів на діяльність організації. Дану проблему можна вирішити за допомогою збалансованої системи показників, згідно з якою будь-яка організація може бути розглянута в іншому ракурсі (проекціях), основними з яких є фінанси, устаткування, внутрішні процеси, інновації, клієнти і навчання персоналу. Крім цього було виявлено, що мають місце два основних типи показників – результуючі і мотивуючі. Значення показників першого типу визначаються за результатами роботи, а другого – є орієнтиром, до якого має прагнути організація і які можуть вплинути на значення результуючих показників. Основним орієнтиром в області управління проектами є задоволеність всіх зацікавлених сторін, тому другий тип показників доцільно розглядати саме через призму управління зацікавленими сторонами. Для виявлення та роботи з мотивуючими показниками в проектах доцільно працювати з зацікавленими сторонами. Однак, при цьому класичні механізми управління зацікавленими сторонами, взяті з стратегічного менеджменту, не можуть бути трансльовані в менеджмент проекту, так як проектне управління носить скоріше тактичний характер і вимагає швидких, активних дій і настільки ж оперативного управління зацікавленими сторонами. Для аналізу зацікавлених сторін розглянута типологія Р. Мітчела. В основі типології – три фактори: законність, значимість і терміновість, тобто юридична легітимність можливості віддавати вказівки, сила впливу зацікавленої сторони на підприємство, мінімально необхідна швидкість відповідей на запити зацікавленої сторони. При більш детальному розгляді даної моделі можна зробити висновок, що склад груп зацікавлених сторін під час реалізації проекту може змінюватися. Крім цього можуть змінюватися і самі зацікавлені сторони, особливо в області своїх інтересів і в ступені впливу на проект. Крім цього для кожної групи осіб, що відносяться до зацікавлених сторін проекту, визначені їх основні інтереси. Запропоновано алгоритм аналізу зацікавлених сторін, що зводиться до наступного: менеджер проекту виявляє всі ключові групи зацікавлених сторін, проводить експертну оцінку ступеня загрози, яка походить від них, їх готовності до взаємодії, законності, терміновості та значущості їх вимог. Даний аналіз побудований не тільки на знанні ключових інтересів зацікавлених сторін, а також їх цілей. Розглянуто різні оцінки і методики розрахунків досягнення цілей зацікавленими сторонами в залежності від типу цілей. Запропоновано формулу розрахунку для визначення ваги (значущості) зацікавленої сторони, яка використовує середньозважені експертні оцінки параметрів: влада, законність і терміновість. Запропоновано представлення моделі проекту у вигляді послідовного проектування подібних нечітких моделей, проекція попередньої з яких служить підставою для подальшої. Це подання проекту дозволяє оцінити не тільки ступінь досягнення цілей проекту, але і ступінь можливості досягнення цілей кожної з ключових зацікавлених сторін. Мета. Узагальнити, проаналізувати і сформувати уявлення про можливі наявні підходи по управлінню оточенням проекту. Об'єкт дослідження. Процеси управління зацікавленими особами в оточенні проекту. Предмет дослідження. Методи і засоби управління оточенням проекту.