Піч – опалювальний пристрій народного житла середнього подніпров’я (конструктивно-функціональний та світоглядний аспекти)

Анотація

. У наш час уже неможливо уявити собі комфортного існування в приміщенні без опалювальних приладів. Первинні «опалювальні системи» з'явилися ще й у кам'яному віці. Прадавні люди розпалювали у своїх житлах багаття, які зігрівали їх у непогоду (а заодно й служили «плитою» для приготування їжі). З розвитком людського суспільства еволюціонували й опалювальні прилади та пристрої для забезпечення його комфортного існування. Так приблизно за пару століть до нашої ери з'явилися перші опалювальні печі з димарями для відводу продуктів горіння. Ці печі використовуються й донині, спрямовуючи удосконалення на збільшення їх ефективності.Великий внесок в «опалювальну історію» людства внесли інженери прадавнього Риму. Система, яка мала назву «хюпокаустум (гріюча підлога)», була доволі складна але при цьому ефективна. Від печі, яка розпалювалася за межами будівлі спалювали паливо, а по мережі спеціальних каналів, що проходили в підлоговому просторі і в стінах нагріте повітря нагрівало ці огорожі, а потім віддавали тепло внутрішньому повітрю. У XV-XVIII століттях були поширені глиняні й цегельні печі, у багатих будинках, щоправда, можна було зустріти кахельні, що вважалося великою розкішшю.На території України ці види печей повсюдно використовувалися в побуті. Сьогодні ще можна знайти українські оселі де активно використовуються печі, але здебільшого вони стали елементом декору. Піч, у старі часи, завжди була неодмінним атрибутом кожної української хати. Виявлення особливостей розвитку української печі як елемента інтер’єру, побуту та культури українського народу виявляє інтерес, як для етнографів так та істориків, так і для будівельників та інженерів, бо питання теплозбереження та опалення приміщення на теренах України сьогодні є вкрай актуальними, оскільки стосуються дуже вразливих тем для сьогоднішнього соціуму – газ, вугілля, комунальні тарифи тощо. В українській народній традиції народне житло належить до головних ділянок традиційної культури етносу, а система опалення та теплозбереження становить, своєю чергою, одну з його найважливіших типологічних особливостей. У системі народного житла такі специфічні особливості має українська піч. Піч, будучи серце української хати, мала свої особливості конструктивно-функціональних рішень. Перш чим дослідити піч як опалювальний пристрій, уточнимо поняття «опалення» — штучний обігрів приміщень протягом опалювального періоду з метою відшкодування в них теплових втрат і підтримки на заданому рівні температури, що відповідає умовам теплового комфорту та/або вимогам технологічного процесу. Мета дослідження полягає у висвітлені маловідомих аспектів, зокрема конструктивно-функціональних, опалюваних пристроїв українського народного житла, зокрема печі. Висновки. 1. Основними опалювальними пристроями на теренах Дніпропетровщини, зокрема у селах Петриківського району, були вариста піч, яка виконувала функції опалення та приготування їжі, груба та лежанка. 2. У сучасних оселях здебільшого збереглися лише лежанки та груби як опалювальні пристрої, а вариста піч замінена технологічно новими газовими печами. 3. Конструктивно-функціональні особливості варистої печі тісно пов’язані з особливостями господарства, але мали загальний характер, який породжувався необхідністю безпеки експлуатації печі. 4. Опалювальні пристрої, прилади для їх обслуговування і відведення диму посідали помітне місце у традиційних світоглядних та обрядово-звичаєвій культурі селянина. На сьогодні ці традиції помітно втрачаються. 5. Традиція прикрашання, розмальовування опалювальних пристроїв зберіглася до сьогодні, виконуючи лише естетичну функцію.