Форми організації проектної діяльності у 1917–1930-х рр. на території СРСР

Анотація

Постановка проблеми. Зміни, що відбуваються в сучасному житті України в цілому та в архітектурно-будівельній сфері, зокрема, впливають на форми організації професійної діяльності архітектора, перш за все за рахунок розширення кола взаємодій з іншими фігурантами ринку. У зв’язку з цим набуває актуальності вивчення історичних етапів становлення форм організації проектної справи з метою прогнозування подальших змін у цій сфері. У статті аналізуються організаційні структури, притаманні архітектурній практиці початку ХХ століття, виявляються і описуються нові форми організації проектної діяльності, а саме: архітектурна майстерня та проектний інститут. Метадослідження — на підставі теоретичних та архівних джерел простежити та узагальнити етапи структурних змін у системі управління проектною діяльністю в період 1910–1930-х років.Висновок. Форми архітектурно-містобудівного проектування в СРСР виникали для вирішення історично конкретних проблем. За короткий період
(1917−1933 рр.) нова держава подолала три етапи економічної політики, що дає можливість простежити взаємозв’язок між рівнем економічного розвитку держави та організацією архітектурно-проектної діяльності. Установлено, що на етапі одержавлення і централізації архітектурно-містобудівного проектування приватна практика органічно функціонує поряд із великими архітектурно-проектними колективами з опосередкованою централізацією з боку влади. Протягом цього періоду спостерігалася розгалужена конкурсна практика, наявність консультантів або експертів в основному складі провідних майстерень, функціонування консультаційно-технічних бюро, різні форми використання зарубіжного досвіду (від запрошення зарубіжних консультантів до створення спільних акціонерних товариств).