Варіанти розвитку мережі позашкільної освіти в україні на основі аналізу світових концепцій

Анотація

Постановка проблеми. Українська національна модель позашкільної освіти унікальна і відображає національну специфіку розвитку суспільства та педагогічної науки. Вона не сприймає прямого запозичення механізмів іншої системи. Всі інтегровані нововведення повинні бути чітко проаналізовані, осмислені та перероблені. Зарубіжний досвід включає в себе кращі зразки розвитку позашкільної освіти [5]. У ряді країн Європи, Китаї, Японії та США, позашкільна освіта сформована згідно з концепцією “безперервної освіти”. Наразі в Україні склалася модель позашкільної освіти, яка являє собою симбіоз із мережі закладів, підзвітних Міністерству освіти і науки України, а також приватних і комунальних клубів. Позитивна риса цієї системи – її гнучкість. Недолік – обмежена територіальна розвиненість. Позашкільних навчальних закладів не вистачає: старі палаци піонерів не функціонують, гуртки та секції при школах нечислені і депресивні, аж до повної ліквідації.

Розвиток моделі позашкільної освіти може початися з удосконалення матеріальної бази об'єктів мережі позашкільної освіти. Залишковий мережевий принцип розміщення позашкільних закладів у структурі міста має високий ступінь свободи для розвитку освітніх послуг. В осередках попиту формуються містобудівні вузли із закладів або груп закладів приватної форми власності, спрямовані на задоволення потреб у питаннях позашкільної освіти. Таким чином, суспільство визначає структуру мережі закладів позашкільної освіти та вимоги до місць їх розташування в забудові. На жаль, існуюча нормативна база недостатня для створення повноцінної мережі позашкільних навчальних закладів.

Мета статті: проаналізувати історичні, сучасні вітчизняні та зарубіжні моделі мереж позашкільної освіти та сформувати концептуальні варіанти відновлення і розвитку мережі закладів позашкільної освіти в Україні. Висновки. Виходячи з економічних, демографічних та містобудівних умов, в Україні намітилася тенденція формування мережі позашкільної освіти у вигляді двох можливих моделей згідно з «концепцією піклування» і «концепцією розвитку». Модель мережі позашкільних навчальних закладів, сформована на основі «концепції розвитку», вимагає значних витрат на реновацію і формування розгалуженої мережі державних позашкільних навчальних закладів із максимальним охопленням молоді. У свою чергу, «концепцією піклування» створює менш витратну модель. На базі існуючої мережі державних закладів позашкільної освіти організовується робота тільки з проблемними дітьми. Задоволення попиту на позашкільну освіту решти молоді покладено на приватні установи. Складність полягає в регулюванні приватного сектора мережі. Слід зазначити, що модернізація мережі закладів позашкільної освіти згідно із запропонованими варіантами розвитку дасть позитивний результат.