Принципи і прийоми формування забудови прибережних територій м. Дніпропетровськ у сучасних умовах

Анотація

Необхідність комплексної обґрунтованої стратегії використання прибережних територій пояснюється збігом двох обставин: по-перше, значною інвестиційною привабливістю, зумовленою їх унікальним природно-ландшафтним потенціалом, та особливою містобудівною архітектурно-композиційною цінністю; по-друге, – фізичним, моральним зношуванням забудови, успадкованої від попереднього індустріального періоду (кін. XIX ‒ кін. XX ст.), визначною рисою якого було екстенсивне освоєння прибережних територій під промислову функцію. З одного боку, цей процес забезпечив соціально-економічну базу бурхливого розвитку більшості мегаполісів, з іншого – призвів до екологічної та естетичної деградації цінних територій та спричинив значні проблеми функціонування міст сьогодні. Нагальним є питання відповідності планувальної організації та функціональної насиченості прибережних зон контексту постіндустріального міста. Тож зазначений комплекс проблем потребує більш детального розгляду з метою переосмислення підходів до подальшого розвитку прирічкових територій відповідно до сучасної структури соціальних потреб, характеру інвестиційного інтересу, вимог візуальної естетики середовища, цілей екологічної стабілізації та сталого розвитку міського середовища. Загальносвітова тенденція ревіталізацїї берегових просторів підкреслює актуальність формування різноманітного, виразного архітектурного середовища, осмислення річкового фасаду міста як цілісного містобудівного утворення (навіть в умовах досить поширеного сьогодні локального характеру будівництва), забезпечення чіткого композиційного взаємозв'язку міської структури й акваторії.

Отже, проблеми сучасного стану прибережних зон м. Дніпропетровська, по-перше, мають системний характер загальносвітового масштабу, закономірний для всіх найбільших міст промислового типу під час переходу до постіндустріального етапу, по-друге, ускладнені локальними особливостями соціально-економічних трансформацій суспільства, характерних для пострадянського простору.