Технології виведення стін українського народного житла (на прикладі придніпровського регіону)

Анотація

Постановка проблеми. Уже сьогодні по всій території України не часто можна зустріти типову, стару хату, той чи інший тип народних господарчих споруд. Мине небагато часу і окремі пам’ятки народної архітектури важко буде знайти. Між тим, сільське житло було найбільш масовим об’єктом народного будівництва. У ньому втілені кращі надбання і досвід народних зодчих, воно становить велику цінність для історії культури українського народу, історії українського мистецтва , архітектури та етнографії, екобудівництва. Народне мистецтво хатобудування Наддніпрянської України − багатовимірний у просторі й часі масив українського рукотворного мистецтва − являє собою народну архітектуру, її оздоби, речове наповнення інтер’єру дому та садиби, а також пластично-просторові утворення, що визначають ритуальні локуси родинно життя українського села від найдавніших часів до сьогодення.

Аналіз публікацій. Перші фундаментальні спроби дослідити народну архітектуру, зокрема українське народне житло , були зроблені в кінці ХІХ – на початку ХХ століття. Це були праці етнографів та істориків М.Сумцова [17] та Д. Багалія [14−4], у певній мірі –Г.Лукомського [12]. У розрізі нашого дослідження цікавою є робота В. Харузина [19]. Цікаві матеріали знаходимо в серії публікацій, які з’явилися в кінці ХІХ на поч.. ХХ століття і пов’ язані з життєво необхідною тенденцією будувати вогнестійке житло, яким власне була українська хата. «Скрізь тепер намагаються ставити такі хати та комори, щоб і дешеві були, й міцні, і ловкі, а саме головне – щоб не піддавалися так «червоному півневі». Заохочуються ставити – хто заможнішій – будівлі з цегли та каменю, а хто убогіший, той до глиняних, саманних береться, – вони чепурні, міцні, дешеві, довговічні й негорючі», – зазначається в передмові до невеликого видання І. Улашівського «Саманні будівлі» [18]. Невеличка брошура «Вальковия постройки (съ 20 рисунками въ текстъ)» Ф. С. Дудко також детально описує технологію будування української хати як найбезпечнішого та найчистішого (в значенні екологічного Г. Є.) житла цього часу [10].

У 70-ті роки ХХ ст. почали з’являтися праці, присвячені вивченню народного будівництва в Україні. Це роботи, в яких розглядалися особливості забудови того чи іншого регіону, типи хат, їх інтер’єр; будівництво господарчих споруд, облаштування двору. Серед них А. Данилюк «Замкнені двори на Поліссі» [6−7], А. Данилюк та М. Шпак «Традиційне і нове в бойківському житловому будівництві» [8], М. Струнка «Українське народне житло Миколаївщини» [16], М. Мануревич «Народное жилище гагаузов…» [14], З. Петрова Сельские жилые дома в Карпатах [15] та інші [11; 13]. Мета й основні напрямки нашого дослідження полягає у комплексному вивченні технології виведення стін народного житла українців Середньої та Нижньої Наддніпрянщини України (Придніпровського регіону) кінця XIХ - середини ХХ ст., оскільки Дніпропетровщина належить саме до цього історико-географічного та промислово-економічного регіону.