Традиційна українська садиба в кінці ХІХ ст. – на початку ХХ ст.

Автор(и)

  • A. G. Peretokin Державний вищий навчальний заклад «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури»., Україна https://orcid.org/0000-0001-8881-1024
  • M. Aksonov Державний вищий навчальний заклад «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури»., Україна
  • M. Ocheretko Державний вищий навчальний заклад «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури»., Україна

Ключові слова:

Україна, регіон, традиційна українська садиба, хата, двір, сільське житло, народний побут

Анотація

Постановка проблеми. Стають надбанням історії типи сільського житла, поширені в кінці XIX – на початку XX століття. Вивчення традиційної української садиби, народних архітектурно-будівельних і декоративно-художніх традицій має не лише теоретичне, а й практичне значення. Використання всього кращого, прогресивного з вікового народного досвіду допоможе архітекторам створювати нові села, що будуть відповідати не лише сучасним вимогам життя, а й кращим національним традиціям та естетичним уподобанням народу. Аналіз публікацій. В дослідженнях сучасних етнографів, істориків, краєзнавців знаходимо відомості про традиційне українське житло, двір, садибу. Відомі дослідники А. П. Данилюк, Т. Косміна, М. С. Дністрянський, В. П. Самойловича, Г. Ю. Стельмах, Г. С. Лозко вивчають традиційну архітектуру регіонів України, особливості поселень і типів садиб. Мета статті – проаналізувати особливості традиційного українського житла, двору та садиби; утверджувати національну свідомість, зберігати національні традиції, виховувати молодь у патріотичному дусі, поширювати знання про культурну спадщину України. Висновок. Українське народне житло створювалось протягом століть шляхом безперервного вдосконалення прийомів і форм, що відповідали умовам життя, побуту й естетичним уподобанням народу. Традиційність народної архітектури зумовлювалась тим, що сільське житло споруджувалось не за проектом, а за кращими типовими зразками, які були характерні для того чи іншого району України.

Біографії авторів

A. G. Peretokin, Державний вищий навчальний заклад «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури».

Кафедра українознавства, к. і. н, доц.

M. Aksonov, Державний вищий навчальний заклад «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури».

Механічний факультет, група БМО-15, студ.

M. Ocheretko, Державний вищий навчальний заклад «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури».

Механічний факультет, група БМО-15, студ.

Посилання

Danyliuk A.G. Tradytsiina arлhitectura regioniv Ukrainy. Polissya [Traditional architecture of the regions of Ukraine. Forest area]. Lviv: LNU im. Ivana Franka, 2001, 147 p. (in Ukrainian).

Danyliuk A.G. Ukrainska khata [Ukrainian hut]. Kyiv: Naukova dumka, 1991, 242 p. (in Ukrainian).

Dnistryanskyi M.S. Etnografiia Ukrainy [Ethnography of Ukraine]. Lviv: LNU im. Ivana Franka, 2008, 232 p. (in Ukrainian).

Makarchuk S.A., eds. Etnografiia Ukrainy [Ethnography of Ukraine]. Lviv: Svit, 1994, 520 p. (in Ukrainian).

Lozko G.S. Ukrainske narodoznavstvo [Ukrainian folk studies]. – Kharkiv: Dyvo, 2003, 472 p. (in Ukrainian).

Samoilovich V.P. Ukrainske narodne zhytlo (kinets ХІХ – pochatok ХХ stolittia) [Ukrainian folk dwelling (the end of the 19th – the beginning of the 20th century)]. Kyiv: Naukova dumka, 1972, 256 p. (in Ukrainian).

Stelmakh G.Yu. Istorychnyi rozvytok silskih poselen Ukraini: ist.-etnohr. doslidzh. [Historical development of the rural settlements in Ukraine: hist.-ethnogr. researches]. Kyiv: Naukova dumka, 1964, 284 p. (in Ukrainian).

Ponomarov A.P., Artiukh L.F., Betekhtina T., Boriak O. and Horlenko V. Ukrainska mynuvshyna: Ilustrovanyi etnografichnyi dovidnyk [Ukrainian Past: Illustrated ethnographic reference book]. – Kyiv: Lybid, 1993, 256 p. (in Ukrainian).

##submission.downloads##

Номер

Розділ

Архітектура